Першою віруючою євангельсько-баптистського віросповідання в Трускавці була Антоніна Афанасіївна Тебенькова, яка прийняла святе водне хрещення по вірі в 1955 р. Згодом увірували Серафим Петро Станіславович (1969) і Павлічко В.М. (1969), які були прийняті в члени Бориславської церкви. Незабаром до них приєдналися: Серафим А. П. (1975) та Гуменюк Є.П. (1976). Бог продовжував працювати в Трускавці й на 1988 рік там уже налічувалося 17 віруючих, які відвідували богослужіння в церкві євангельських християн баптистів сусіднього міста Борислава.
З травня 1988 року трускавецькі віруючі почали збиратися у квартирах братів Серафима й Кушнірчука, та сестри Гуменюк для вивчення Слова Божого. Приходили сусіди віруючих, збиралося до 20-30 людей.
У вересні 1990 р. було складено список засновників церкви, які й подали заяву на реєстрацію громади євангельських християн баптистів у м. Трускавці.
Ось список перших 10 членів:
1.Кочеткова Тетяна Iванівна.
2.Крайчак Ольга Андріївна.
3.Куза Галина Миколаївна.
4.Куза Іван Іванович.
5.Матвійчук Іван Іванович.
6.Орисик Степан Андрійович.
7.Павличко Валентина Михайлівна.
8.Пранник Михайло Григорович.
9.Серафим Алла Павлівна.
10.Серафим Петро Станіславович.
Поряд із цим, брат Серафим П.С. почав активно шукати приміщення, де б можна було проводити зібрання. Пошуки увінчались успіхом. Матюшко Євдокія Василівна, яка на цей час ще не була членом церкви, згодилася дати окрему кімнату в своїй квартирі по вул. Івасюка, 15 для цієї цілі. Ось так із жовтня 1990 р. в м. Трускавці почали регулярно — 3 рази на тиждень — проводити зібрання.
15 жовтня 1991 р. Трускавецька церква ЄХБ отримала реєстрацію, після чого пресвітер церкви ЄХБ м. Борислава Борсук Ярослав Володимирович прийняв пресвітерське служіння в цій церкві.
У червні 1992 р. Церква перейшла в приміщення на вул. Роксолани, 10, де був офіс місії «Вістка миру». Там і проходили зібрання, на яких завжди було багато людей, які приїжджали на відпочинок і лікування до Трускавця.
6 червня 1993 р. брата Кушнірчука Юрія Григоровича рукопоклали на дияконське служіння, а брата Серафима Петра Станіславовича, який ще з 1989 р. активно проповідував Слово Боже біля бюветів міста — на благовісника.
У серпні 1993 р. церква обрала на пресвітерське служіння брата Серафима П.С.
Церква росла духовно й кількісно. У 1993 році святе водне хрещення прийняли 5 душ; в 1994 — 7; в 1995 — 8; в 1996 — 9.
У 1994 році Трускавецька церква вже нараховувала 46 членів і виникла потреба ще в одному дияконові, тому в 1995 р. брата Кузу Івана Івановича рукопоклали на це служіння. Проповідниками на той час були брати: Бубняк О., Герасимович Р.А., Кухар П., Кушнірчук Ю., Магола І., Русиняк В..
Оскільки Церква проводила служіння в орендованому приміщенні, то виникла потреба у своєму приміщенні, щоби мати більші можливості для своєї діяльності. У серпні 1995 р. Бог допоміг братам і сестрам придбати недобудоване приміщення для реконструкції його під Дім Молитви. А 10 червня 1996 р., отримавши рішення містобудівельної ради, Церква розпочала будівництво Дому Молитви на вул. Івасюка, 2.
У 1997 р. церква вибрала на пресвітерське служіння Боднара Олега Никодимовича, який до цього часу ніс служіння в селі Воля Старо-Самбірського району. 8 січня 1998 р. брат Олег був рукопокладений на пресвітера.
Коли в другій половині дев’яностих почалася масова імміграція, то за короткий час Церкву в м. Трускавці покинуло понад 30 членів, які мігрували до США, Ізраїлю, Аргентини та інших міст України.
Церква декілька разів ще змінювала місце проведення зібрань. Це було приміщення актового залу готелю «Трускавець», та один із залів кінотеатру «Червона калина». І лише у 2006 р. зібрання почали спершу проводити в малому залі свого Дому Молитви, а згодом і в основному.
Бог продовжував спасати людей, які приєднувалися до Церкви, яка продовжувала зростати. Згодом до Трускавецької Церкви приєдналися такі брати, як Кочуро Г. та Дубовенко В., які стали проповідниками.
Крім них, служіння проповідників у цій церкві несли брати, які на той момент навчалися в Українській Баптистській Теологічній семінарії: Борис Олег, Гацанюк Степан, Жданов Олександр та Вознюк Юрій.
З 2002 року Борис Олег був активно залучений у служіннях Трускавецької церкви, а з 2009 — став її членом разом із дружиною Тетяною, яка почала нести служіння співу в хорі.
Вагомий вклад у життя церкви зробили також брати з Біблійного інституту підготовки служителів (м. Ірпінь), які три роки поспіль проходили тут однорічну практику. Це були: Колесник В., Куделевич В., Кішко О., Щиглінський Д., Пономаренко О., Бончук О.
У Церкві з початку її заснування завжди був хор. Диригентами хору у свій час були Шимонко Віра, Бодак Ярослав, Вознюк Юрій та Хлиста Володимир. Згодом Хлиста В. на базі Церкви організував музичний гурт «Унісон», у якому брали участь Смола Володимир, Владіміров Борис, Врублевський Борис, Дубовенко Віктор, Боднар Юлія.
Весь час у Церкві проходило вивчення Біблії, де вивчали книги Біблії та основні доктрини Церкви.
Молодіжним служіння в різний час займалися: Кочуро Г., Войда Б. та Смола В..
Дитяче служіння розвивали такі сестри: Левчук В., Русиняк Л., Бубняк Т., Штоюнда Л., Боднар Н., Боднар Ю., Анциферова Я. З 2003 р. при Церкві регулярно проходять дитячі табори, у які зарошуються діти м. Трускавця.
Кожну першу неділю місяця о 17-00 проходить спеціальне служіння «Вечеря Любові», яка проходить за неформальних обставин. Крім обговорення актуальних духовних тем, за чашечкою чаю та печивом можна поспілкуватись, кожний охочий має можливість поділитися своїми благословеннями, а також прочитати поезію чи заспівати пісню.
Сестри Церкви кожного тижня збираються для спілкування та молитви за потреби, які є в Церкві та в кожного зокрема. Це служіння очолювала сестра Бубняк Тамара, а згодом Куза Галина.
7 грудня 2014 р. в Церкві було рукопокладено ще двох братів: Бориса Олега — на пресвітерське служіння, а Смолу Тараса — на дияконське.
На даний час Церква «Преображення» в місті Трускавці нараховує 52 члени церкви.