Вступ: Напевно, на світі не знайдеться такої людини, яка б не любила подарунки. Отримувати подарунки приємно і радісно. І чим частіше це трапляється в нашому житті, тим краще! Ми цінуємо подаровані нам речі, тому що вони нагадують нам про те, що ми маємо друзів, рідних та близьких які люблять і поважають нас.

Подарунки бувають різні: малі і великі, матеріальні і не матеріальні, дорогі і дешеві, подаровані від щирого серця і подаровані з певною корисливою ціллю.

Можна багато писати про те, які подарунки дарують один одному люди, але набагато важливіше звернути увагу та той подарунок, який подарував для людей Бог. Про цей дар дуже чітко висловився апостол Іван. Слова записані ним в євангелії Івана 3:16 стали золотим віршем Біблії і звучать так: «Так бо Бог полюбив світ, що дав Сина Свого Однородженого, щоб кожен, хто вірує в Нього, не згинув, але мав життя вічне».  

Золотий вірш Біблії починається словами: «Так бо Бог полюбив світ…». Це говорить нам про мотив, яким керувався Бог посилаючи в світ Сина Свого – Ісуса Христа. Бог зробив цей подарунок по великій любові Своїй до людей. Отже, Ісус Христос – це дар любові Бога до людей.  Божа любов дивна і незбагненна. Легко робити подарунки людям, яких ти любиш і які люблять тебе. Але, дуже не легко любити тих, хто є твоїм ворогом і тим більше, ще й дарувати таким особам подарунки. Можливо людям це не під силу, але Бог це зробив! Він полюбив людей, які не любили Його! Він полюбив тих, які зайняли позицію Його ворогів! Він полюбив нас, людей, тоді, коли ми були далеко від Нього і не шукали Його, бо гріх засліпив нам очі! Бог полюбив нас такими як ми були, безсилими, безпорадними, немічними, грішними, мертвими духовно! Він розумів, що ми знаходимося у безвихідному становищі через гріх, який увійшов у наше життя. Бог бачив що власними силами нам не вибратися з цієї гріховної ями. Він бачив, що нам потрібна Його допомога. І керуючись Своєю безмежною любов’ю до нас, Він вирішив подарувати нам вихід із темряви до світла. Він захотів знову повернути втрачений мир з людиною. Для цього Бог подарував людям Свого Сина Ісуса Христа, який став людиною, і будучи безгрішним, взяв на себе гріх світу і помер для виправдання нашого. Ісус ціною власного життя заплатив за наш гріх і тим самим звільнив нас від нього. Цей безкорисливий жест зі сторони Бога дуже яскраво засвідчив про Його любов до людей. Це не були просто слова, Його любов була доведена на ділі. Апостол Павло пише: «А Бог доводить Свою любов до нас тим, що Христос умер за нас, коли ми були ще грішниками» (Рим 5:8).

Більше того, якщо взяти до уваги почуття Бога, як Батька, то можна сказати, що Ісус Христос – це жертвенний дар Божий!  Апостол Іван змальовує нам Бога, як Того «що віддав Сина Свого Однородженого». Це дар самопожертви!

Ми здатні пожертвувати чимось зі свого маєтку для бідних. Ми можемо віддати Богові десятину і більше із зароблених грошей. Ми можемо поступитися своїми правами на користь друга. В газетах можна прочитати розповіді про те, як батьки жертвують своїми органами для спасіння своїх дітей. Але чи змогли б ми віддати те, що є найдорожчим для нас своїм ворогам? Бог вчинив немислимо! Бог віддав єдиного Сина для того, щоб Його недругам жилося краще -  це нечувана жертва! Це жертовна любов, якій не має рівних. Бог віддав людям Ісуса Христа, знаючи на перед що нічого в замін не отримає! Він знав що не всі люди зможуть належно оцінити Його подарунок і не всі його приймуть, але Він все рівно зробив цей жертовний вчинок – віддав Сина Свого на смерть заради спасіння людини. Ісус Христос – це жертвенний дар Божий.

Третя частина золотого вірша Біблії звучить так: «щоб кожен хто вірує в Нього». Отже, Ісус Христос – це дар Божий, який людина отримує по-вірі.    В Слові Божому ми читаємо, що без віри догодити Богові неможливо. Спасіння без віри неможливе також. Ісус Христос, звертаючись до народу сказав: «Хто увірує й охриститься, буде спасений, а хто не ввірує засуджений буде» (Мар.16:16). В посланні до Ефесян читаємо: «Бо спасені ви благодаттю через віру, а це не від вас, то дар Божий, не від діл, щоб ніхто не хвалився».

Незважаючи на те, що запропонований Богом шлях до спасіння дуже простий і зрозумілий, багато людей додають до нього ще багато своїх поправок, ускладнюючи його. Більшість людей сьогодні знає про Христа, вважає його реальною історичною особистістю, але не вірить, що Він помер заради їхнього спасіння і тим самим не володіє цим дорогоцінним даром Божим, а лише споглядає на нього зі сторони і живе в гріхах, потураючи власним похотям. А Бог терпеливо чекає на цих людей, продовжуючи час благодаті, бо не хоче смерті грішника. Апостол Павло і його співробітник Сила сказали в’язничному сторожу у Филипах: «Віруй в Господа Ісуса, і будеш спасенний ти сам та твій дім» (Дії 16:31) і ця порада стосується кожного, хто хоче скористатися Божим подарунком. Ісус Христос готовий стати Спасителем кожного, хто повірить у Нього.

Прочитаний нами золотий вірш Біблії, закінчується обнадійливими словами: «…не загинув, але мав життя вічне». Ці слова розкривають нам ще одну важливу характеристику Божого дару, яка полягає в тому, що Ісус Христос  - це дар Божий, який є запорукою щасливого і вічного життя.

В наш час всі хочуть довго жити і молодо виглядати. Створено безліч різноманітної косметики, яка розгладжує зморшки на обличчі, розвивається пластична хірургія, процвітає різноманітна народна медицина. Люди читають поради про те, як можна схуднути і як харчуватися, щоб довше жити…

Декому вдається покращати свої показники, декому в результаті такого самолікування стає ще гірше.

Досвід показує, що як би людина не старалася, як би вчені наполегливо не працювали, нікому не вдається зупинити процес старіння і смерті. Його можна лише сповільнити. У визначений Богом час людина закінчує своє життя. А що потім? А потім настає вічність. І питання в тому де ми будемо проводити вічність. Є два варіанта: 1. -  щасливо і вічно жити у славі Божій і 2. – тяжко мучитися в пеклі. Звичайно, значно приємніше зайняти першу позицію у вічності. І така можливість є в кожного. Вона доступна всім людям і залежить від їхнього відношення до Ісуса Христа. Ми вже зазначали, що Ісуса Христа, Який є подарунком Божим для всіх, потрібно прийняти в своє життя вірою, щоб мати відкритий доступ до Бога Отця і отримати спасіння. Якщо людина приймає Христа, вона стає співспадкоємцем Божим. Вона стає членом Божої сім’ї і отримує всі права і благословення, які належать Божим улюбленим дітям. Ісус Христос – запорука вічного життя. Він сам сказав про Себе такі слова: «Я дорога, і правда, і життя. До Отця не приходить ніхто, якщо не через Мене» (Iван.14:6). Апостол Іван зазначає: «Хто має Сина, той має життя; хто не має Сина Божого, той не має життя» (1Iв. 5:12). Апостол Павло додає до цих слів ще таке: «Бог же, багатий на милосердя, через Свою превелику любов, що нею Він нас полюбив, і нас, що мертві були через прогріхи, оживив разом із Христом, спасені ви благодаттю,  разом із Ним воскресив, і разом із Ним посадив на небесних місцях у Христі Ісусі, щоб у наступних віках показати безмірне багатство благодаті Своєї в добрості до нас у Христі Ісусі» (Еф 2:4-7).

Всі три зачитані мною вище біблійні уривки є яскравим доказом того, що вічне життя в славі Неба неможливо отримати без Ісуса Христа. Саме завдяки Його жертві Голгофській це життя стало реальним для того, хто вірує в Нього, і визнав своїм особистим Спасителем. Отже, Ісус Христос – це дар Божий, який є запорукою вічного і щасливого життя.

Біблійний текст з Ів 3:16 змальовує нам Бога-Отця, як автора нашого спасіння і Сина Божого Ісуса Христа, який покірно виконав Його волю.

Ісус Христос – це дар Божої любові для людей, це жертвенний дар, це дар який можна отримати через віру, а також це дар який є запорукою нашого вічного життя у Славі Небесній.